Це Сан-Франциско, місто у стилі SpringOne Platform

Розбуди будь-якого Java-розробника о третій годині ночі і запитай “Який фреймворк краще за всіх?!”, Він не замислюючись підскочить з криком “Спрі-іі-інг!”. А де найкрутіші спічі, тренінги та ноледж шеринги? Звісно “у нас у клубі” на конференції SpringOne Platform, куди наші Java-експерти і вирушили за свіжими “знаннями про фреймворки заморські”.

Цього року організатори вирішили не наражати учасників конференції на екстремальні погодні умови, як було минулого року в Вегасе — 43 градуси спеки в серці пустелі :). Тому місцем проведення було обрано сонячну Каліфорнію, а щонайкрасивіше та найкрутіше місто західного узбережжя, місто мостів та пагорбів, місто шоу-бізнесу та програмістів — місто Сан-Франциско! І ми можемо з упевненістю сказати, що це було найвдаліше їхнє рішення, адже на початку грудня, коли у Харкові випав перший сніг, там було +18 тепла і ми ходили у футболках та сонцезахисних окулярах, насолоджуючись тихоокеанським повітрям та сліпучим сонцем!

Однак про все за порядком. Вилетівши з Харкова о 7-й ранку, через якихось 27 годин (з яких майже 20 були проведені в повітрі) ми не без пригод (дружно скажемо спасибі МАУ) подолали рівно 10 000 км і дісталися місця нашого подальшого перебування — готелю The Pickwick Hotel. Як потім виявилося, локація готелю була настільки вдалою, що дозволяла за 2 хвилини дістатися місця проведення конференції, за 5 — до даунтауна, а за 15 — до набережної океану. Заселившись о 2 ночі і страждаючи від жахливого джетлага (-10 годин різниці!), ми вирішили піти на нічну прогулянку містом. Нічний Сан-Фран вселяв дивні почуття – вулиці освітлені, але практично порожні, за винятком купи бездомних та міських божевільних. Пройшовши кілька кварталів, ми вирішили перекусити в місцевій цілодобовій піцерії — так би мовити, відчути атмосферу американського способу життя. І її ми відчули сповна – до того різномастий народ заходив у забігайлівку за час нашого очікування: місцевий жебрак, тусовщик з нічного клубу навпаки, полісвумен, нічні розвізники піци на своїх Chrysler та BMW та інші. Тому що ми довідалися через пару днів, це був район “у-котрий-не-слід-заходити”. Проте, як кажуть, “незнання дарує хоробрість і відвагу”, отже ми відбулися лише враженнями =).

Так і не стулявши очей, ми дочекалися ранку і пішли реєструватися на конфу. Якихось 5 хвилин — і у нас на руках іменні бейджі та шикарні шкарпетки з логотипом Spring та двома відомими мостами Сан-Франциско.

Конференція проводилася у величезному Moscone Centre, за 500 метрів від офісу компанії Pivotal, головного організатора та основного мейнтейнера Spring Framework та всієї величезної інфраструктури навколо нього. Три просторі поверхи з величезною головною сценою та купою невеликих аудиторій для сесійних доповідей — усе це було у розпорядженні учасників конференції протягом 5 днів. А учасників виявилося чимало, понад 3000, що вдвічі більше від минулорічної кількості.

Перші два дні були присвячені тематичним тренінгам з різних технологій та продуктів компанії Pivotal, з яких ми вибрали “Spring Cloud Data Flow” та “Spring Boot Developer”. І якщо перший топік був для нас новим “ворк експірієнсом”, то другий трохи розчарував, тому що ми очікували дізнатися щось нове про майбутнє Spring Boot 2.0, а в результаті почули вже давно відому інформацію.

Наприкінці першого дня переліт, тимчасова різниця та втома сильно позначалися на наших організмах, втім, вони переслідували нас протягом усієї поїздки. Однак це аж ніяк не завадило нам насолодитися особливим повітрям та атмосферою Нового Світу, і тому наступного дня ми вирушили в даунтаун найуспішнішого міста на Землі. Центр виявився на подив невеликим, але дуже красивим – скупчення крутих хмарочосів упереміш зі старими низькими 3-х і 5-ти поверховими будиночками – все це викликало шквал нових емоцій! Спочатку ми ходили не опускаючи голови і не закриваючи рота, і кожному повороті вимовляли напівпошепки “Ух ти!”, “Дивись!”, “Як гарно…”. Тут розташовані офіси багатьох міжнародних софтверних компаній, особливо помітні вежі світового лідера ринку CRM, компанії Salesforce — найвища будівля в Сан-Франциско належить ним і видно практично з будь-якої точки мегаполісу, за що ми прозвали його Баштою Саурона :).

Вдосталь нагулявшись центром, ми вийшли на набережну і побачили Тихий океан! Набережна з пірсами та портовими будівлями виявилася дуже великою, причому тут знайшлося місце як морським ресторанчикам, так і невеликим офісам. Тут же тобі і ярмарковий пірс, і пірс із тюленями, і морські прогулянки на Алькатрас. А різноманітність суден, яхт і кораблів на причалах просто захоплює — тут можна побачити і старі пароплави, і сучасні яхти, і навіть раритетні судна часів Другої Світової та чайний кліпер часів Громадянської!

Дійшовши до кінця набережної та побачивши вдалині візитну картку міста, міст Голден Гейт, ми зрозуміли, що дістатися до нього пішки нам не судилося. Тому ми вирішили стрибнути в прогулянковий вагон-трамвайчик і поїхати кудись. Він повіз нас пагорбами та вуличками з невеликими магазинами та затишними будиночками, у просвітах між якими можна було побачити висотки бізнес-центру та Башту Саурона. І в результаті він привіз нас на Юніон Сквер, яка опинилася за 5 хвилин пішого ходу від нашого готелю!

На третій день розпочався наш триденний марафон основної конференції. Ранкові кейноути на головній сцені, на яких виступали головні представники індустрії, всі SVP, CTO, CIO та інші носії трибуквенних абревіатур – здебільшого все це було маркетинговими “історіями успіху” великих компаній різних галузей індустрії (Google, Boeing, S Forces). Вони й ставили основну тему конференції — активне та ефективне використання хмарних технологій, навколо яких крутиться сучасне інформаційне суспільство.

Однак також були і кейноути від “технарів”. Як і минулого року, зіркою сцени був Філл Вебб (@phillip_webb) з дуже веселою презентацією про новий Spring Boot 2.0 і його можливості створювати ефективні та швидкі продукти. Йорген Хоеллер (@springjuergen), головний розробник Spring Core Framework, розповів про те, чого чекати в 5-й версії нашого улюбленого інструменту і як він працюватиме на Java 9. Було також цікаво послухати розповідь Марка Фішера (@m_f_) про ProjectRiff, новий опенсорсний проект Pivotal, який надає FasS (“функції як сервіс”) і дозволяє писати так звані “serverless” програми. І було круто побачити наживо одного зі знаменитої “четвірки”, Еріка Гамму (@ErichGamma), який демонстрував можливості Visual Code Studio як інструменту Java-програміста (покусився на святу IntelliJ IDEA!).

Вже після кейноутів були сесійні доповіді за напрямками, і ми вже щосили намагалися встигнути на все найцікавіше. Тут вже детальніше розповіли про всілякі інтеграції хмарних рішень на базі Spring Cloud Foundry і про те, як подружити його з AWS і гугловим Kubernetes. Поділилися новими підходами написання додатків із використанням реактивної парадигми та функціонального підходу. Тут ми дізналися, чого чекати від нових Spring Framework 5 і Spring Boot 2.0, і навіть розібралися в новій схемі релізу нових версій мови Java і тому, що було зроблено в її 9-й версії.

Після закінчення конференції було вирішено зробити ще одну далеку вилазку до міста — цього разу ми пішли в глиб низько-поверхового Сан-Франциско. І вразилися, наскільки контрастним може бути це місто! Якщо за 300 метрів праворуч від нас простягався чистий і вилізаний бізнес-центр, то за 300 метрів ліворуч нас чекало справжнє гетто з купами сміття, безпритульними серед білого дня та сильним запахом марихуани. Закінчилося так само несподівано, як і почався art district з музичними школами, будівлями опери, балету, капітолієм і школою верхової їзди. Слідом за ним розташований дуже крутий район старовинних невеликих будиночків, збудованих у вікторіанському стилі сотню років тому, що збереглися до наших часів. Тут ми побачили ще одну візитну картку Сан-Франциско — Painted Ladies, 6 будинків, що стоять поруч, пофарбованих у різні кольори.

Після цього ми потрапили до району, де, мабуть, живуть місцеві багатії, бо це вже були не вдома, а цілі резиденції на пагорбах із крутими краєвидами на гавань. Потім ми забрели на територію родинної резиденції Уолта Діснея, за якою раптово побачили Голден Гейт у всій красі! І хоча ноги страшно хворіли і вже починало темніти, ми дісталися і до нього, тим самим закривши наш “sightseeings-to-see-list”. Того дня ми намотали понад 10 км пішки по пагорбах та пересіченій місцевості.

У день відльоту ми вирішили наостанок прогулятися до пірса і кинути по монетці в океан, щоб повернутися ще раз у це дивовижне місто — дуже пізнавальним видався трип, за що спасибі Ніксам. Проте чи через втому, чи від думок про повернення, ми забули дрібницю в готелі. Навряд чи це був якийсь знак, принаймні нам хочеться так думати =). А потім уже було довге і нелегке повернення на батьківщину…

Автор статті Ігор, Java-девелопер NIX Solutions